​УКРАЇНА І ЄС

Опубликовано 13.10.2015

Європейський вибір України, став природним наслідком здобуття країною державної незалежності у 1991 році, що поклало основу для динамічного розвитку відносин. Поштовхом для цього було спільне розуміння того, що процвітання, стабільність і безпека як України, так і ЄС можуть бути значно посилені тісним співробітництвом.

Вже 2 грудня 1991 року, була прийнята Декларація ЄС по Україні, в якій країни-учасниці схвалили волевиявлення народу України на всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року. В тому ж році ЄС затвердив програму Технічної Допомоги країнам СНД (ТАСІS) і макрофінансову підтримку для реформування економіки та законодавства і розвитку демократичного суспільства республік колишнього СРСР (в т.ч. і Україна).

Початковий етап розбудови відносини з ЄС базувався на принципах інтеграції і мав на меті створення інституційних засад співробітництва. Позиція України щодо ЄС на законодавчому рівні вперше була проголошена у Постанові Верховної Ради України від 2 липня 1993 року «Про основні напрями зовнішньої політики України», де Україна вперше заявила про власні євроінтеграційні прагнення.

Угода про партнерство та співробітництво (УПС)

Правовою основою відносин між Україною та ЄС стала Угода про партнерство та співробітництво (УПС) від 16 червня 1994 року (набула чинності 1 березня 1998 року), яка започаткувала співробітництво з широкого кола політичних, торговельно-економічних та гуманітарних питань. Україна була першою республікою колишнього СРСР, яка підписала таку Угоду. Розрахована на 10-річний період УПС разом із Планом дій Україна – ЄС забезпечили правову і практичну основу для подальшого розвитку стосунків. В тому ж 1994 році ЄС прийняв ще один важливий документ «Спільна позиція щодо України», який визначив основні напрямки взаємодії Євросоюзу із нашою країною.

У рамках УПС визначено 7 пріоритетів співпраці між Україною та ЄС: енергетика, торгівля та інвестиції, юстиція та внутрішні справи, наближення законодавства України до законодавства Євросоюзу, охорона навколишнього середовища, транспортна сфера, транскордонне співробітництво, співпраця у сфері науки, технологій та космосу.

У 1995 році підписано Тимчасову угоду про торгівлю між ЄС та Україною, яка припинила свою дію 1 березня 1998 року, із вступом в силу Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС. Також в цьому році, створено Представництво України при Європейських Співтовариствах та проведено перше засідання Спільного комітету Україна - ЄС, де розглянуто питання міжгалузевої співпраці України з Європейським Союзом.

У грудні 1996 року прийнятий в Брюсселі «План дій ЄС стосовно України». Висловлено готовність розвивати і посилювати політичні і економічні відносини з Україною. Також, Євросоюз у червні 1996 року визнав за Україною статус країни з перехідною економікою.

В березні 1997 року у Києві був відкритий Документаційний Центр ЄС. Одне із завдань цього Центру сприяти реформуванню українського законодавства відповідно до європейських стандартів.

З 1 березня 1998 року почала діяти Угода про партнерство України з ЄС, що вивела взаємовідносини двох сторін на якісно новий рівень відкриття для України перспектив асоційованого членства в ЄС.

Стратегія інтеграції України до ЄС

11 червня 1998 року Указом Президента України № 615 було затверджено Стратегію інтеграції України до Європейського Союзу, яка передбачала наступні напрямки співробітництва України з ЄС до 2007 року:

адаптація законодавства України до законодавства ЄС;

забезпечення прав людини;

економічна інтеграція та розвиток торговельних відносин між Україною та ЄС;

підтримка демократії в країні;

інтеграція України до ЄС у контексті загальноєвропейської безпеки;

адаптація соціальної політики до стандартів ЄС;

інтеграція в культурній, політичній, освітній, науково-технічній сфері та в сфері охорони навколишнього середовища.

Кульмінацією відносин між Україною та Євросоюзом і перспектив їх подальшого розвитку став Другий Саміт Україна – Європейський Союз, який відбувся 16 жовтня 1998 року у Відні, і який став ключовою подією двосторонніх відносин. Президент України та керівництво ЄС досягли домовленості щодо вивчення ЄС можливості початку консультацій про створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС.

5 листопада 1998 року і 26 квітня 1999 року відбулись перші два засідання Ради з питань співробітництва України з ЄС. Особливу перевагу мала саме друга зустріч, яка відбулась у Люксембурзі. На цій зустрічі було затверджено структуру і механізм діяльності даної установи, що мала здійснювати контроль за виконанням УПС та розглядати будь-які питання, що виникають в рамках Угоди, а також інші двосторонні або міжнародні питання, що становлять взаємний інтерес.

Спільна стратегія ЄС щодо України

У 1999 році Європейська Рада в м. Гельсінкі ухвалила Спільну стратегію ЄС щодо України, спрямовану на зміцнення відносин між Україною та ЄС, і яка передбачає підтримку процесу демократичних та економічних перетворень в Україні, вирішення спільних проблем щодо підтримання стабільності та безпеки на Європейському континенті, зміцнення співпраці між ЄС та Україною у контексті розширення Євросоюзу. В Стратегії зазначається, що Угода про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС (УПС) є основою відносин між Україною та Європейським Союзом, а її реалізація є одним з пріоритетів Стратегії.

Важливим кроком на шляху зміцнення і розвитку стратегічного партнерства між Україною та ЄС став четвертий саміт Україна - ЄС (вересень 2001 року). У його ході було констатовано зростаюче змістовне наповнення відносин між Україною та ЄС як у політичному діалозі, так і практичному співробітництві у сфері торговельно-економічних відносин, зовнішньої політики та безпеки, юстиції та внутрішніх справ.

У липні 2002 року у м. Копенгаген відбувся саміт Україна – ЄС. За результатами саміту сторони схвалили Спільну заяву, в якій відзначено успіхи України у здійсненні економічних реформ, а також прогрес, досягнутий нашою державою щодо виконання вимог і стандартів ОБСЄ і Ради Європи під час проведених у березні 2002 року в Україні парламентських виборів.

У 2003 році у м. Ялта проведено саміт Україна – ЄС. Євросоюз фактично визнав готовність сторін розвивати подальші відносини, враховуючи євроінтеграційні прагнення нашої держави, що було зафіксовано у Спільній заяві за результатами саміту. Сторони обговорили також концепцію ЄК «Ширша Європа – сусідство», реалізація якої концепції має сприяти залученню України до внутрішнього ринку ЄС, участі у відповідних програмах та політиках ЄС. Підписано Угоду про відновлення Угоди між Україною і ЄС про наукове та технологічне співробітництво та ухвалили Спільну заяву щодо співпраці у сфері супутникової навігації «Галілео». Україні було надано статус «країни-сусіда ЄС».

Влітку 2004 року Європейський Союз започаткував реалізацію зовнішньополітичної ініціативи – «Європейська політика сусідства», задля уникнення появи нових ліній розмежування між ЄС та сусідніми державами, зміцнення стабільності, безпеки та добробуту її учасників, яка охопила східне та південне коло сусідніх з ЄС країн.

У квітні 2004 року на саміті Україна - ЄС євроочікування України були підірвані у зв'язку з неотриманням статусу країни з ринковою економікою від ради міністрів ЄС.

9 грудня 2004 року - Європейська Комісія схвалила План дій для України.

План дій Україна – ЄС

21 лютого 2005 року, під час засідання Ради з питань співробітництва, Україна та ЄС підписали План дій – двосторонній політичний документ, який став інструментом реалізації Європейської політики сусідства і визначав пріоритетні сфери двосторонньої співпраці з метою наближення України
до ЄС. План дій був покликаний вивести на якісно вищий рівень відносини України та ЄС порівняно з існуючими рамками УПС.

У рамках Плану дій було запропоновано низку заходів, реалізація яких дозволить посилити зв’язки між Україною та ЄС. Також План дій визначає наступні пріоритети:

- посилення стабільності та ефективності функціонування інститутів; які гарантують демократію та верховенство права;

- забезпечення поваги до свободи слова та ЗМІ;

- розширення співпраці у сфері роззброєння та нерозповсюдження ядерної зброї, з питань спільної сусідської та регіональної безпеки, вирішення прикордонних питань;

- вдосконалення системи освіти та навчання, культурний діалог;

- започаткування конструктивного діалогу щодо спрощення візового режиму між Україною та ЄС;

- поступова ліквідація нетарифних бар’єрів та обмежень, які перешкоджають двосторонній торгівлі, боротьба з корупцією, покращення інвестиційного клімату та інше.

30 грудня 2005 року Україна отримала від ЄС довгоочікуваний статус країни з ринковою економікою, її вилучено з переліку країн із перехідною економікою в рамках антидемпінгового законодавства ЄС.

27 жовтня 2006 року, під час проведення саміту Україна – ЄС у Гельсінкі, було парафіновано угоди про спрощення візового режиму та реадмісію, які можуть вважатися найбільшим досягненням у відносинах Україна – ЄС у 2006 році.

5 лютого 2008 року в Женеві Генеральна Рада Світової організації торгівлі (СОТ) схвалила вступ України у СОТ. 10 квітня 2008 року Верховна Рада на засіданні прийняла Закон України «Про ратифікацію Протоколу про вступ України до СОТ».

З огляду на завершення у березні 2008 року 10-річного терміну дії Угоди про співпрацю та співробітництво, 5 березня 2007 року Україна та ЄС розпочали переговорний процес щодо укладення нової угоди. На період до укладення нової угоди чинність УПС щороку автоматично продовжується за взаємною згодою сторін. Після завершення вступу України до Світової організації торгівлі 18 лютого 2008 року були започатковані переговори в частині створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі між Україною та ЄС.

9 вересня 2008 року на Паризькому саміті Україна та ЄС досягли політичної домовленості про укладення майбутньої угоди в форматі Угоди про асоціацію, яка будуватиметься на принципах політичної асоціації та економічної інтеграції.

16 червня 2009 року відбулося засідання Ради з питань співробітництва Україна – ЄС для підготовки та сприяння імплементації Угоди про асоціацію, яка є новим практичним інструментом на заміну Плану дій Україна – ЄС.

Угода про асоціацію

Угода про асоціацію — нова угода між Україною і Європейським Союзом, яку було розроблено на заміну Угоди про партнерство та співробітництво, вона є новаторським документом і першою угодою, що ґрунтується на політичній асоціації між ЄС та будь-якою з країн - учасниць Східного партнерства. Також ця Угода є безпрецедентною з точки зору свого обсягу (низки сфер, які вона охоплює) і глибини (детальності зобов’язань і часових рамок їх виконання).

Документ підготовлено на принципах:

політичної асоціації та економічної інтеграції,

спільної участі, спільної відповідальності та спільної оцінки.

Цiлi Угоди про асоціацію:

- оновити спільні інституційні рамки співпраці України та ЄС;

- сприяти поглибленню стосунків у всіх сферах;

- посилити політичну асоціацію й економічну інтеграцію на основі взаємних прав та обов'язків.

30 березня 2012 року в м. Брюссель (Королівство Бельгія) було парафовано Угоду про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

27 червня 2014 року під час саміту ЄС в Брюсселі президент України Петро Порошенко підписав фінальну економічну частину Угоди про Асоціацію з Європейським Союзом. 16 вересні 2014 року відбулася синхронна ратифікація Верховною Радою та Європарламентом.

Наразі вже 19 країн ЄС, серед яких, зокрема Велика Британія, Іспанія, Франція, Польща, Латвія та Литва – ратифікували угоду за повною процедурою, включно з передачею ратифікаційних грамот.

Порядок денний асоціації Україна – ЄС для підготовки та сприяння імплементації Угоди про асоціацію

Також, 16 червня 2009 року під час засідання Ради з питань співробітництва Україна — ЄС було схвалено Порядок денний асоціації Україна – ЄС (ПДА), який є новим практичним інструментом на заміну Плану дій Україна – ЄС (набув чинності 24 листопада 2009 року). Реалізація ПДА здійснюється на принципах спільної власності та спільної відповідальності за кінцевий результат. Цей документ слугує орієнтиром для проведення реформ в Україні у процесі підготовки імплементації майбутньої Угоди про асоціацію. На відміну від Плану дій Україна – ЄС, ПДА є гнучким інструментом, який оновлюватиметься на щорічній основі відповідно до потреб сторін та обставин.

Для забезпечення процесу моніторингу та щорічного перегляду документа був створений механізм Спільного Комітету на рівні старших посадових осіб щодо імплементації Порядку денного асоціації Україна – ЄС (Комітет ПДА). Перше засідання Комітету ПДА відбулося 26 січня 2010 року в Києві. Комітет ПДА проводить регулярні зустрічі.

24 червня 2013 року на Шістнадцятому засіданні Ради з питань співробітництва Україна – ЄС схвалено оновлений Порядок денний асоціації Україна – ЄС, Третій Спільний звіт Комітету ПДА про імплементацію Порядку денного асоціації та Повідомлення Комітету ПДА для Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС від 19 червня 2013 року.

На сьогодні головні зусилля сторін зосереджені на виконанні ПДА в цілому. Українська сторона на регулярній основі передає стороні ЄС інформацію щодо прогресу в імплементації пріоритетів ПДА.

Нова Угода про асоціацію та Порядок денний асоціації повинні сприяти подальшій політичній асоціації та економічній інтеграції України до ЄС шляхом запровадження та вдосконалення всестороннього співробітництва.

21 березня 2014 року у м. Брюссель було підписано політичну частину Угоди про асоціацію з ЄС за участі українського прем'єр-міністра.

17 квітня 2014 року Європарламент ухвалив резолюцію по Україні, згідно якої Україна може подавати заявку на членство в ЄС.

На законодавчому рівні політика України щодо розбудови відносин з Європейським Союзом впроваджується на основі Закону України від 1 липня 2010 року « Про засади внутрішньої і зовнішньої політики». Відповідно до статті 11 Закону однією з основоположних засад зовнішньої політики України є «забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в ЄС».

Розповідайте про наш сайт: