КОРУПЦІЯ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ ТА ГОЛОВНІ ПИТАННЯ БОРОТЬБИ З НЕЮ
Гурінова К. Л., Комісарук Р. О.

Опубликовано 07.05.2012

Актуальність полягає в тому, що проблема корупції на даний момент є досить актуальною і потребує першочергового вирішення на шляху становлення України як соціальної, правової та демократичної держави. Протидія корупції є однією з головних проблем Української держави. Боротьба з нею вимагає довготермінового обґрунтованого підходу до міцної політичної волі.

Мета доповіді дослідити корупцію в українському суспільстві та визначити головні питання боротьби з нею.

Слово корупція походить від латинського согтатреге і дослівно означає псувати. У термінологічному словнику корупції надано визначення: протиправна діяльність, яка полягає у використанні службовими особами їх прав і посадових можливостей для особистого збагачення; підкупність і продажність громадських і політичних діячів.

Даному питанню приділяли увагу такі вчені як В. В. Борисов, З. С. Гладун, С.Є. Дідик, А. Закалюк, В. Я. Тацій, О. Томкіна, В. В. Молдован, В.Рябенко, М.І. Хавронюк [4, с.167].

В Україні сьогодні створена відповідна законодавча база, яка дозволяє успішно організовувати і вести боротьбу з корупцією: Закон України «Про боротьбу з корупцією», Національна програма боротьби з корупцією в Україні, затверджена указом Президента України від 10.04.1997 року, Концепція боротьби з корупцією на 1998–2005 роки, затверджена Президентом України від 24.04.1998 року.

В статті 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією» зазначено, що корупція — це діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання їх повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг [1, с.26].

Корупційні діяння мають такі види:

  1. зловживання владою або посадовим становищем, перевищення влади або посадових повноважень та інші посадові злочини, що вчиняються для, задоволення корисливих чи інших особистих інтересів, або інтересів інших осіб;
  2. незаконне одержання матеріальних або інших благ, пільг та інших переваг;
  3. сприяння з використанням посадового становища фізичним та юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності з метою незаконного одержання за це матеріальних чи інших благ, пільг та переваг;
  4. використання інформації, одержаної під час виконання посадових обов´язків, у корисливих цілях чи інших особистих інтересах, необгрунтована відмова у наданні відповідної інформації, або несвоєчасне її надання, або надання недостовірної чи неповної службової інформації;
  5. одержання кредитів, позичок, допомоги, придбання цінних паперів, нерухомості або іншого майна з використанням пільг чи переваг, не передбачених законодавством, або на які особа не має права, — хабарництво [4, с.169].

На виконання завдань щодо посилення протидії цьому негативному явищу Генеральною прокуратурою України вжито низку організаційно-практичних заходів зокрема, розроблено плани узгоджених дій правоохоронних та інших державних органів щодо систематизації протидії корупції, хабарництву, організованій злочинності, насамперед у системі судової гілки влади, освітянській сфері та силових відомствах [2, с.64].

На розширеному засіданні колегії Генеральної прокуратури України 28 березня 2008 р. за участю керівників відповідних міністерств, контролюючих органів, прокурори обласного та районного рівнів, використовуючи надані їм координаційні повноваження, провели понад 2,5 тис. заходів з актуальних питань боротьби зі злочинністю та корупцією. Внаслідок спільних зусиль усіх правоохоронних органів досягнуто певних зрушень у протидії корупції, насамперед кримінально-правовими засобами. Упродовж минулого року слідчими направлено до суду з обвинувальними висновками 1,5 тис. кримінальних справ з ознаками корупції.

Як довгострокове стратегічне завдання розглядається протидія хабарництву і корупції у сфері освіти. Проведені перевірки засвідчили непоодинокі порушення законодавства щодо забезпечення конституційних прав громадян на безоплатне здобуття освіти, під час екзаменаційних сесій, при призначенні та виплаті стипендій, затвердженні правил прийому абітурієнтів тощо. У переважній більшості випадків хабарі вимагалися за сприяння у складанні іспитів, заліків, вирішенні питань про відрахування з навчальних закладів за академічну заборгованість.

Непокоїть корумпованість самих правоохоронців. Поточного року до кримінальної відповідальності притягнуто 185 працівників міліції та 63 податківців. Загалом з метою усунення причин і умов, що сприяють корупційним проявам, прокурорами поточного року внесено 850 актів реагування, скасовано 270 незаконних рішень, притягнуто до відповідальності 900 службових осіб.

Отже, діяльність щодо боротьби з корупцією повинна здійснюватися на таких основних принципах: демократизації керівництва суспільством, побудови та організації державної влади і місцевого самоврядування, що забезпечує максимальну відкритість для населення діяльності посадових осіб; верховенства права; пріоритету та захисту прав людини; зміцнення доброчесності у відносинах державного апарату і службовців усіх категорій з населенням; системності; входження до міжнародної системи боротьби з корупцією та розвитку всебічного співробітництва з іноземними державами [3, с. 78].

Боротьба з корупцією і хабарництвом пов´язана з вирішенням наступних основних питань:

  1. зменшення числа так званих «хабаромістких» функцій державного управління (видача дозволів, ліцензій, довідок);
  2. чітке законодавче визначення процедур прийняття управлінських рішень;
  3. забезпечення прозорості прийняття рішень за допомогою конкурсів, тендерів тощо;
  4. підвищення кримінальної відповідальності за корупційну діяльність.

Боротьба з проявами корупції має грунтуватися на поєднанні профілактичних, правоохоронних і репресивних заходів. При цьому пріоритет повинен надаватися профілактичним заходам загально соціального і спеціального кримінологічного спрямування. Основною метою державної політики у галузі боротьби з корупцією є створення дійової системи запобігання і протидії корупції, виявлення та подолання її соціальних передумов і наслідків, викриття корупційних діянь, обов´язковості відповідальності винних у їх вчиненні [3, с. 92–101].

Згідно Закону України «Про боротьбу з корупцією» від 5.10.1995 року до суб´єктів боротьби з корупцією належать підрозділи

  • Міністерства внутрішніх справ;
  • Державної податкової служби;
  • Служби безпеки України;
  • Органи прокуратури, а також інші підрозділи, створені для боротьби з корупцією, згідно з чинним законодавством.

Таким чином, ключову роль у процесі запобігання та протидії корупції відіграє адекватне законодавче забезпечення. Упродовж останніх років на всіх рівнях неодноразово наголошувалося на суттєвих недоліках вітчизняного антикорупційного законодавства. Унаслідок тривалої роботи підготовлено пакет законопроектів (зміни до Закону України «Про боротьбу з корупцією, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів). Назріла необхідність прийняття Закону «Про доброчесну поведінку осіб, уповноважених на виконання функцій держави».

Виходячи з того, що корупцію можна подолати лише у разі нетерпимості до цього явища з боку кожного громадянина, для ефективної боротьби з нею органи влади мають залучати все суспільство. Водночас громадськість повинна бути поінформована про результати такої боротьби і впевнена, що зроблено належну роботу з розслідування фактів корупції.

Системна протидія поширенню корупції на подолання її негативних наслідків потребують нагального прийняття відповідних рішень як на державному, так і на регіональному рівнях [5, с.18–19].

Список використаної літератури

  1. Закон України «Про боротьбу з корупцією» від 5 жовтня 1995 року № 357/95-ВР «Про боротьбу з корупцією»: станом на 22 листопада 2010 р. — Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 34 — с.26.
  2. Закалюк А., Томкіна О. Запобігання корупції та іншій не доброчесності у судочинстві як кримінологічна проблема // Право України. — 2008 № 5 с.63.
  3. Камлик М.І. Невмержицький Є.В. Про результати дослідження проблем, що пов´язані з протидією корупції в Україні.// Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). — 2000. -№ 2.
  4. Мельник М. Корупція: сутність, поняття, заходи протидії. — Київ, 2001р.
  5. Рябенко В. Головні питання боротьби з корупцією // Вісник Прокуратури. — 2008 р. № 10 с.17І ПИТАННЯ БОРОТЬБИ З НЕЮ

Розповідайте про наш сайт: